Сьогодні Православна Церква згадує зішестя Святого Духа на апостолів. Як ви знаєте із Писання, видимо Дух Святий зійшов наче у вигляді вогненних язиків. Але сила Святого Духа виявилась усередині, в душах апостолів.
Все ще мовчить. Христос у гробі. Бог Отець не сказав Свого слова.
Ангели ще не отримали дозволу на прославлення Спасителя Воскреслим. І
ми в мовчанні підійдімо до гробу, святої плащаниці, яка у п’ятницю і в
суботу знаходиться на середині храму. Поклонімося страстям Його і
триденному Його Воскресінню.
Настали для нас дні особливого згадування про страждання Господа нашого Ісуса Христа. Сьогодні ми звершили першу в цьому Великому пості пасію. Слово «пасія» походить від латинського «passio», що означає страждати (церковно-слов’янською це звучить як «страсть»).
Лихослів’я – гидкий і мерзенний порок, який у Священному Писанні прирівнюється до смертного гріха. Від нього стогне вся земля наша, ним розбещенні душі й вуста великих філософів і письменників, володарів світу цього і чиновників, батьків і дітей, молоді.
Дорогі браття і сестри! В другу неділю Великого посту ми звершуємо пам’ять святителя Григорія Палами, архієпископа Фессалонікійського. В другу неділю Великого Посту Свята Церква розповідає нам про тайну світла, до якого ми повинні бути приєднаними, якщо хочемо побачити Воскресіння Христове.
Печальною є участь проповідника, який виходить на церковний амвон говорити слово у ці дні. Адже звідусіль кожний із Вас оточений привітаннями, радісним віншуванням «З Новим Роком», «З Новим щастям», а тут проповідник, який змушений сказати, слідуючи за апостолом, що час життя нашого скоротився на один рік, що всі ми ближче підійшли до тієї грізної межі, від якої немає повернення, за якою або вічна нагорода, або втрата безкінечна. Але якщо подумати добре, то чому ця звістка повинна бути для нас печальною, тим більше для християн?
Все ще мовчить. Христос у гробі. Бог Отець не сказав Свого слова.
Ангели ще не отримали дозволу на прославлення Спасителя Воскреслим. І
ми в мовчанні підійдімо до гробу, святої плащаниці, яка у п’ятницю і в
суботу знаходиться на середині храму. Поклонімося страстям Його і
триденному Його Воскресінню.
Настали для нас дні особливого згадування про страждання Господа нашого Ісуса Христа. Сьогодні ми звершили першу в цьому Великому пості пасію. Слово «пасія» походить від латинського «passio», що означає страждати (церковно-слов’янською це звучить як «страсть»).
Лихослів’я – гидкий і мерзенний порок, який у Священному Писанні прирівнюється до смертного гріха. Від нього стогне вся земля наша, ним розбещенні душі й вуста великих філософів і письменників, володарів світу цього і чиновників, батьків і дітей, молоді.
Дорогі браття і сестри! В другу неділю Великого посту ми звершуємо пам’ять святителя Григорія Палами, архієпископа Фессалонікійського. В другу неділю Великого Посту Свята Церква розповідає нам про тайну світла, до якого ми повинні бути приєднаними, якщо хочемо побачити Воскресіння Христове.
Монахом не перестаю бути, і чернечого клобука не скидаю і на майбутнє завжди буду старатись дотримуватися даних при постригу євангельських обітниць.
Печальною є участь проповідника, який виходить на церковний амвон говорити слово у ці дні. Адже звідусіль кожний із Вас оточений привітаннями, радісним віншуванням «З Новим Роком», «З Новим щастям», а тут проповідник, який змушений сказати, слідуючи за апостолом, що час життя нашого скоротився на один рік, що всі ми ближче підійшли до тієї грізної межі, від якої немає повернення, за якою або вічна нагорода, або втрата безкінечна. Але якщо подумати добре, то чому ця звістка повинна бути для нас печальною, тим більше для християн?
