.


Засвідчуючи цим листом Вам як Главі Української держави свою повагу, від імені Української Православної Церкви Київського Патріархату звертаюся до Вас з проханням приділити увагу важливим питанням державно-церковних відносин, які потребують належного вирішення.

І. Київський Патріархат схвально сприйняв Ваш Указ № 682/2010 від 11 червня 2010 р. про відзначення у 2011 р. 1000-ліття собору Святої Софії в Києві. Від самого початку наша Церква незмінно підтримувала цю ініціативу науковців та громадськості, що було належним чином закріплено і рішенням Священного Синоду від 14 травня 2010 р.

Вашим Указом передбачено створення Кабінетом Міністрів України організаційного комітету з підготовки та проведення заходів, присвячених 1000-літтю заснування Софійського собору. У зв’язку з цим від імені Київського Патріархату на ім’я Прем’єр-міністра України Миколи Яновича Азарова були надіслані пропозиції щодо включення до складу організаційного комітету представників від нашої Церкви. Переконаний, що їхня участь, разом з представниками інших конфесій, сприятиме кращому виконанню оргкомітетом покладених на нього завдань, стане ще одним кроком держави у реалізації Конституційного положення про рівноправність всіх конфесій.

Прошу Вас зі свого боку підтримати нашу пропозицію щодо включення представників Київського Патріархату до зазначеного оргкомітету.

ІІ. Нам стало відомо про внесення керівництвом УПЦ (МП) до Вас та до Прем’єр-міністра України М. Я. Азарова пропозицій щодо відновлення, в рамках підготовки до ювілею, богослужіння у храмі Теплої (або Малої) Софії на території Національного історико-культурного заповідника «Софія Київська».

У зв’язку з внесенням такої пропозиції вважаю за необхідне поінформувати Вас, що з 1920 по 1934 р. собор Святої Софії був кафедральним храмом Української Автокефальної Православної Церкви. В ньому відбувалися Перший (у 1921 р.) та Другий (у 1927 р.) Всеукраїнські Православні Церковні Собори, на його території знаходилася резиденція глави УАПЦ та її керівний орган – Всеукраїнська Православна Церковна Рада. На території собору похований один з визначних діячів УАПЦ архієпископ Київщини Нестор (Шараївський). Після закриття собору для богослужінь у 1934 р. до 1936 р. його громада ще звершувала богослужіння у Теплій Софії.

Після відновлення автокефалії Української Церкви у соборі Святої Софії відбувалася урочиста інтронізація першого Українського Патріарха Мстислава Скрипника (листопад 1990 р.) та його наступника Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира Романюка (жовтень 1993 р.). Останній у липні 1995 р. був похований біля дзвіниці Святої Софії.

Враховуючи значення Софійського собору в історії Української Церкви та у становленні її автокефалії, будучи спадкоємцями УАПЦ, постановою Всеукраїнського Православного Собору Київського Патріархату (жовтень 1993 р.) цей храм було проголошено кафедральним собором Київського Патріархату, а Митрополичий будинок на його території – офіційною Патріаршою резиденцією. Тоді ж Всеукраїнський Собор звернувся до Президента України з проханням передати храм Святої Софії, так звану Теплу Софію та Митрополичий будинок у користування Київському Патріархату.

З міркувань недопущення міжконфесійного протистояння – адже на право користування комплексом Святої Софії на той час вже зголосилися також і УПЦ (МП), і УГКЦ – зазначене прохання не було задоволене, а комплекс Софійського собору був внесений до переліку пам’яток, які не підлягають передачі у користування конфесіям. Київський Патріархат з розумінням поставився до цієї позиції Держави, разом з тим не полишаючи свого бажання відновити духовне та молитовне життя у соборі та Теплій Софії, про що за останні понад 15 років ми неодноразово повідомляли державне керівництво.

У зв’язку з цим вважаю за необхідне підтвердити незмінність позиції Київського Патріархату – ми виступаємо за відновлення на території Святої Софії молитовного та богослужбового життя у храмі Теплої Софії. Однак, враховуючи реальний стан міжконфесійних відносин, ми вважаємо, що передавати Теплу Софію або й весь комплекс собору Святої Софії для богослужінь необхідно або після подолання церковного розділення та утворення в Україні єдиної Помісної Православної Української Церкви, або на паритетних засадах у почергове користування Київському Патріархату та УПЦ (МП) згідно до закону.

Шановний Вікторе Федоровичу! Ми цінуємо та підтримуємо висловлену Вами на засіданні Громадської гуманітарної ради 13 травня 2010 р. позицію, що для Української держави всі конфесії – рівні та водночас рідні. Тому сподіваємося, що вирішення питань організації святкувань ювілею 1000-ліття Софійського собору, в тому числі можливого відновлення на його території богослужінь, буде відбуватися з неухильним дотриманням цієї Вашої позиції та з урахуванням зазначених вище фактів, міркувань та побажань.

ІІІ. Користуючись нагодою вважаю за необхідне також підтвердити незмінність свого бажання мати з Вами, як Главою держави, зустріч для обговорення шляхів подальшого розвитку державно-церковних відносин. Основні тези позиції Київського Патріархату з цього питання були викладені у надісланому Вам 14 травня 2010 р. листі від імені Священного Синоду. Також підтримую висловлену в березні 2010 р. пропозицію про зустріч з Вами Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, до складу якої входить і Київський Патріархат.

IV. У 2008 р. на прохання Київського Патріархату та інших християнських Церков України Указом Президента України було встановлене щорічне відзначення 28 липня на державному рівні річниці Хрещення Київської Руси. Священний Синод на своєму засіданні 14 травня 2010 р. постановив з нагоди цього свята провести 27-29 липня 2010 р. в м. Києві загальноукраїнські церковні торжества, кульмінацією яких мають стати 28 липня 2010 р. урочисте Богослужіння у Володимирському соборі та Хресний хід від цього храму до пам’ятника рівноапостольному князю Володимиру. Аналогічні урочистості, проведені минулого року, відбулися піднесено і зібрали понад 15 тисяч віруючих. Користуючись можливістю, запрошую Вас, шановний Вікторе Федоровичу, взяти участь у цих урочистостях, а також прошу виявити можливе сприяння у їх організації та проведенні.

Ми молимося за Вас як Президента України, просячи у Господа незмінно подавати Вам Свою благодатну допомогу у виконанні покладених на Вас обов’язків служіння Українському народу, та закликаємо на Вас Боже благословення!

З повагою -


29 червня 2010 року

Теги: документи | листи | міжцерковні стосунки | Москва–Київ | Патріарх | порушення прав | Президент | УПЦ КП–РПЦ | УПЦКП–УПЦМП | Уряд України | Церква–держава | Церква–суспільство