.

Нещодавно на сторінці веб-конференції єпископа Переяслав-Хмельницького Олександра (Драбинка) (УПЦ МП)  з’явилося запитання, яке нібито я поставив перед ним. Суть цього запитання зводилася до того, що я прошу дати відповідь на те, яким чином до «канонічної УПЦ МП» будуть прийматися єпископи з УПЦ КП. Так виглядає, що я нібито отримав від єпископа Олександра вичерпну відповідь і навіть на мене вже очікують в УПЦ МП.

Заявляю наступне: цього питання єпископу Олександру я ніколи не ставив. Розцінюю таку публікацію як провокацію проти мене та всього єпископату Української Православної Церкви Київського Патріархату, єдність якого на сьогодні є запорукою успішного утвердження нашої Церкви, як Помісної Церкви українського народу.

Думаю, що такі нісенітниці та чорний піар проти мене викликані рішенням Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату про призначення мого недостоїнства митрополитом Львівським і Сокальським. Мені відомо про ті темні сили, які, у зв’язку з рішенням про заміщення овдовілої Львівської кафедри, хотіли би посіяти суперечки. Подібними публікаціями та різного роду чутками вони давно намагаються руйнувати Київський Патріархат, як сатана-наклепник сіяти недовіру, сумніви, ворожнечу. Але така діяльність є марною, бо вона – гріховна. Господь посоромить наклепників, а своїх співбратів прошу не спокушатися подібними дешевими інтернетівськими технологіями.

Впевнений у тому, що сьогоднішні технології дозволяють прослідкувати, з якого місця і з якого комп’ютера надійшло це провокативне запитання. І навіть якщо його автор не буде викритий публічно, за свій гріх він все одно відповість перед Богом.

Я ніколи не сумнівався у канонічності своєї архієрейської хіротонії. А невідомим просторікам нагадую, що у священному архієрейському сані перебуваю рівно 10 років. Мою хіротонію на єпископа у Богом береженому Києві 16 липня 2000 року звершили три маститих ієрархи нашої Святої Церкви, а саме – Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, митрополит Львівський і Сокальський Андрій, митрополит Луцький і Волинський Яків та інші архієреї. Всі вони мали законне апостольське преємство, і благодатність мого посвячення в єпископи для мене – безсумнівна.

Служіння Київському Патріархату під омофором нашого Предстоятеля, Святійшого Патріарха Філарета – мій свідомий вибір, від якого я ніколи не відступав і відступати не маю ні наміру, ні думки.

Мене дещо здивувала позиція єпископа Олександра та прес-служби УПЦ МП, які, не поцікавившись правдивістю авторства даного запитання, стали відповідати на нього. Сподіваюсь, що надалі прес-служба УПЦ МП буде ретельно відслідковувати такі провокативні запитання і не відповідатиме на них, або відповідатиме як на анонімні. Незважаючи на неприємний присмак від подібних публікацій, вважаю, що подібні ексцеси не перешкодять майбутньому діалогу між обома Православними Церквами.

З любов`ю у Христі до Патріарха і своїх співбратів –  

ДИМИТРІЙ,
митрополит Львівський і Сокальський

10 серпня 2010 року,
м. Львів

Теги: коментарі | митрополит Димитрій | міжцерковні стосунки